28 липня з нагоди святкування хрещення Русі у Йошкар-Олі перекриють одразу 12 вулиць у центрі

Виникає закономірне питання: чому не перекривають центр Москви з нагоди хрещення Вірменії, Болгарії чи навіть з нагоди хрещення населення Марій Ел? Окрім того, що нам нав’язують святкування події, яка не має до нас стосунку — так вона ще й ніякого стосунку до кремлівської державності не має. Ні Всеросійської імперії, ні Московського царства, ні навіть Москви тоді ще не існувало і в проекті не було. Якщо вже й відзначати щось подібне у марійській столиці, то це має бути святкування хрещення Константинополя — там є Вселенський патріархат, а не в Києві й не в Москві. Хоча РПЦ на таке ніколи не піде — адже материнська церква всіх православних ніколи не давала дозволу на існування РПЦ і Московського патріархату. Це звичайні самозванці.

Для довідки:

1448 року без жодного дозволу материнської церкви Москва проголосила свою митрополію, оголосивши материнську церкву «розкольниками», хоча насправді таким розкольником була сама Москва. 1588 року московити задумали стати новим центром православ’я — для цього треба було якось вийти зі статусу єретиків. Тодішній цар Борис Годунов наказав полонити константинопольського патріарха Єремію II, який на той час вирішив відвідати Московію. Катуваннями та шантажем московити змусили патріарха видати томос, яким визнавався Московський патріархат.

Цей томос, хоч і був незаконно набутий, діяв до 1935 року, коли за наказом більшовиків РПЦ розпустила синод. В 1943 Сталін наказав РПЦшникам зібрати «Вселенський» собор і відновити Московський патріархат, оскільки усвідомив, що, впроваджуючи свою агентуру в церкві, можна ще ефективніше впливати на населення. Вселенський — це голосно сказано, оскільки ніхто із Вселенського патріархату не був присутнім.

За часів Всеросійської імперії справами РПЦ керували обер-прокурори — світські чиновники, яких призначав цар. У СРСР справами РПЦ керувало відомство у справах церков. 

Завжди на Московії справами РПЦ завідували царі та вожді, а попи були лише на побігеньках і більше відповідали статусу державного агітатора, ніж священнослужителя. 

Оскільки РПЦ не є законною церквою, всі церкви Марій Ел мають цілком законне право звернутися до Вселенського патріархату з проханням надати автокефалію, щоб місцева церква не підкорялася Москві. Тоді й жодних свят, нав’язаних РПЦ та Кремлем, не доведеться терпіти.

Звичайно, православ’я на марійських землях є наслідком завоювання Москвою, але якщо воно тут є, то можна хоча б використати його на свою користь, нанісши ще одну тріщину на карту московської недоімперії.