«Співучасник контрреволюційної троцькістської організації, що ставить за мету ослаблення оборонної могутності на догоду фашизму»

«За 12 квітня дякую Вам, Сергію Павловичу!» 12 січня 1907 р. у Житомирі народився Сергій Корольов, головний організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї в СРСР, основоположник практичної космонавтики. Академік АН СРСР. Головний архітектор ракетно-космічної промисловості СРСР. За його ініціативою та під його керівництвом було здійснено запуск першого штучного супутника Землі та політ першого космонавта планети Юрія Гагаріна.

Дмитро Балакірєв вирішив нагадати деякі факти з життя великого науковця.

Йому пощастило — включений до списку ворогів народу за першою (розстрільною) категорією, Корольов у результаті отримав «лише» 10 років таборів.

На Колимі, на золотій копальні, Корольов вижив випадково. До систематичного недоїдання та цинги, жорстоких морозів і виснажливої праці додався терор кримінальних злочинців. Кримінальні злочинці взагалі безкарно експлуатували «ворогів народу» — за їхній рахунок звільняли «своїх» від важкої фізичної роботи, забирали пайки, щоб краще харчуватися. Спроба «бунту» гордого одинака була з легкістю придушена заморюванням. Він став «ґнотиком», його навіть перестали ганяти на роботу, бо він не міг ходити: «Щойно нахилюся — падаю. Розпух язик, ясна кровоточили, зуби повипадали від цинги». Не працюєш — зменшують і без того злиденну пайку. Перед його несподіваним рятівником, який упізнав талановитого колегу, з’явився вмираючий доходяга: «У немислимих лахміттях лежала страшенно худа, бліда, нежива людина».

Потрапляння до шарашки Туполєва стало і порятунком, і початком найбільших справ. Але фраза «хлопнуть без некрологу» надовго стала улюбленою приказкою Корольова. «Очі у неї [Феміди] зав’язані, візьме і помилиться, сьогодні вирішуєш диференціальні рівняння, а завтра — Колима».

У 1965 р., незадовго до смерті великого конструктора, його відвідали друзі по туполівській шарашці. Показуючи на охорону біля воріт, він, академік, двічі Герой Соцпраці, сказав: «Знаєте, хлопці, іноді прокинешся вночі, лежиш і думаєш: ось, може, вже знайшовся хтось, дав команду — і ці ж увічливі охоронці нахабно увійдуть сюди й кинуть: — Ану, падло, збирайся з речами!».

Його смерть стала важким ударом для галузі та країни. Останньою спробою врятувати Корольова стала операція, яку проводив особисто міністр охорони здоров’я СРСР. Під час операції анестезіолог зіткнувся з непередбаченою обставиною — для того, щоб дати наркоз, треба було ввести трубку, а оперований ніяк не міг широко відкрити рота. Колись зламані на допиті щелепи пацієнта неправильно зрослися.

Він помер 1966-го, йому тільки-но виповнилося 59.