1 вересня – жалобний тріумф імперії

Розстріл дітей і їхніх батьків у Беслані у 2004 році став Кремлю підмогою для скасування виборів глав республік – ще один крок на посилення влади імперського центру. Шкільні лінійки в Росії не розпочинають цей день із хвилини мовчання. Влада наказала забути.

Шляхом численних хитрощів ФСБ і ГРУ кавказьких повстанців поступово з повстанців перетворювали на терористів. Спочатку у підконтрольних Кремлю ЗМІ, а потім розпочали реалізацію поставних терактів.

Поступово під впливом кремлівської пропаганди повстанці стали терористами в очах світової громадськості, і вже ніхто не звертав уваги на геноцид, що проводиться Кремлем. Світова громадськість вважала за краще мовчки спостерігати, як повстанців заганяють у пастку, не залишаючи їм іншого виходу, крім як діяти проти імперії її ж методами.

Коли загін Шаміля Басаєва захоплював школу, то мали надію, що хоч рашисти і кровожерні, але не настільки, щоб пожертвувати стількома заручниками, особливо дітьми.

Вони сподівалися, що «свої» для Кремля – не порожній звук, і, зрештою, рашисти виконають вимогу загону Шаміля.

Наївні повстанці й не підозрювали, що для Кремля все підконтрольне йому населення є такими ж заручниками, ресурсом та витратним матеріалом для досягнення імперських амбіцій, а тому заручників показово вб’ють разом із повстанцями.

Цього дня різні журналісти розмірковують, що «зазначеним трагічним подіям можна було запобігти, адже всі бойовики загону Шаміля проживали у своїх селах вже бувши у федеральному розшуку або в розробці ФСБ».

Але чи стали б ці люди бойовиками, якби не імперська колоніальна політика?