На українському телебаченні вийшов сюжет про ерзянський національний рух

Чи є різниця між ерзянами та мокшанами, та чому Мордовія – вигаданий термін? І чому представник одного з найбільших фіно-угорських народів у Російській Федерації живе в Україні? Журналіст “5 каналу” Петро Троць зустрівся з лідером ерзян – народу з південного заходу Росії – і запитав у нього про це.

Народжений в Мордовії, громадянин України, ветеран війни на Донбасі. А нині – інязор, або ж головний представник народу ерзя по всьому світу. У 2019-му Сиреся Боляєня на своєму з’їзді обрала рада старійшин. Вперше інязором став ерзянин з-поза меж РФ.

“Інязор, який був до мене, він сказав дуже цікаві слова: він звернувся ніби до влади російської. Сказав – ви не хотіли почути мене із Саранська, ви почуєте мене із Києва. У якійсь мірі його слова збулися”, – каже Сиресь Боляєнь.

На увесь світ почули голос ерзян у квітні цього року. Сиресь Боляєнь, за квотою української делегації, виступив на сесії форуму ООН з питань корінних народів. І звинуватив Росію в утисках.

“Народам Росії заборонено мати власні політичні партії, університети чи навчатися в школах рідною мовою.Тільки танці в національних костюмах. Того, хто бореться за права свого народу – переслідує поліція як екстреміста чи піддають примусовому психіатричному лікуванню як божевільного”, – заявляв тоді інязор Ерзянського народу.

Через це кількість ерзян у переписах населення щоразу зменшується. Багато хто записується мордвином – так за радянських часів почали називати народи ерзя та мокша. Комусь зручніше бути росіянином.

Мокша, ерзя, мордва – часто в Україні, іноді зневажливо, вживають ці слова на адресу всієї Росії. Не знаючи, що ті ж ерзяни – окремий народ із непростою історією. Яку, як і українську, не раз намагалися переписати у Кремлі. І передусім – знищити мову. Методом, який застосовували і до українців ще з часів СРСР: коли позбавляли можливості вчити і читати рідною мовою, а її використання – цькувалося.

“Утиск іде по всіх народах, не тільки по ерзянському народу. Рідна мова – один-два рази на тиждень факультативно. Цього недостатньо. У більшості шкіл вона просто не вивчається. Це формально. Іноді зводиться до того, що розповідають, як вони кажуть, про мордву”, – каже Сиресь Боляєнь.

Ерзянин по матері, Дмитро Левусь згадує, що вільно ерзянською могла розмовляти його бабуся. А от мати та її брати вже росли в реаліях, які не сприяли вивченню мови.

“Вони розуміли мову, але вони вже не говорили. При тому, що прабабуся, наприклад, вона говорила. Навіть складно уявити: 50-ті роки минулого століття, не так давно, прабабуся російською не говорила”, – каже представник ерзянської громади України Дмитро Левусь.

У нинішній Росії навіть законна спроба отримати послуги рідною мовою часто наштовхуються на нерозуміння. У Сиктивкарі активіст у суді розмовляв мовою комі – однією з офіційних. І розлютив суддю.

В Україні ерзянська громада видає книги та власний журнал. Але такою незвичною для українського вуха мовою цікавляться не лише вони. Пісня гурту “Кому вниз” тому підтвердження.