Комі та імперська політика в Арктиці

Для мешканців середніх широт басейн річки Печори, Північний Урал, узбережжя Баренцева моря – непривабливі та мало придатні для проживання місцини. Однак для низки корінних народів – це їхня Батьківщина. Життєвий уклад, побут, зайняття – все було пристосовано до суворих умов. Люди, що мешкали тут протягом століть, брали від прогресу все необхідне, але залишались, при цьому, собою.

То що ж вабить на холодні землі комі і ненців представників “державоутворюючого народу”? Без сумніву – природні багатства. Раніше це були хутровина, риба, ліс, дорогоцінне каміння. Нині, перше місце посідають ресурси з надр – нафта, газ, вугілля. У винагороду за експлуатацію природного середовища проживання корінних народів імперія піднесла їм натомість сумнівні дари – русифікацію, алкоголізацію, колективізацію тощо.

Визнати наявність права корінних народів Півночі на самовизначення змушені були більшовики в момент власної слабкості. Таким чином, 22 серпня 1921 року була утворена Автономна область Комі (Зирян). Спочатку вона мала просторий вихід до Північного Льодовитого океану – від Чеської губи до Карського моря. Тобто, охоплювала практично всю територію сучасного Ненецького автономного округу, за винятком Канінської тундри і півострова з тією ж назвою та океанських островів. Об’єднання земель комі та ненців було непоганою ідеєю, хоч і роз’єднувало ненецькі терени, залишаючи на сході ненців Ямалу і Таймиру.

Дуже скоро, із складу АО Комі (Зирян) вилучили частину узбережжя на заході – кордон посунули східніше Печорської губи. Комі остаточно втратила вихід до океану 15 липня 1929 року внаслідок утворення Ненецького округу. Перед тим, Комі включили до складу Північного краю із збереженням її автономії. Адміністративна реформа, наслідком якої стало утворення низки крупних країв, зокрема й Північного, себе не виправдала. Вже 1936 року Північний край розділили, а Комі перетворили на автономну РСР. Попри неуспіх радянського досвіду, сучасна російська влада вирішила ступити на ті самі граблі з ідеєю “укрупнення” і знову “склепати” Північний край.

Ненецький округ залишився у складі Архангельської області, неприродно відрізаючи Комі АРСР від виходу до океану. У 1977 році статус округу підвищили до автономного, залишивши підпорядкування його Архангельську.

29 серпня 1990 року Комі АРСР серед перших в РРФСР проголосила декларацію про державний суверенітет. Це дозволило підвищити власний статус до союзної республіки 21 травня 1991 року, щоправда, Союз ще існуватиме лише кілька місяців. Згідно з Конституцією Російської Федерації 1993 року, країни комі і ненців стали суб’єктами федерації: перша – як республіка, друга – як автономний округ.

Наявність суцільного поясу національних утворень між Казахстаном і Арктикою, підвищує шанси їхніх народів на самодостатнє існування та економічне процвітання. Окрім багатих покладів вуглеводнів, чималу роль відіграє наявність доступу до океану. Адже з тенденцією до глобального потепління актуалізується й питання контролю над Північним морським шляхом.

Проте, імперія чинить будь що, аби зруйнувати цей суцільний пояс шляхом перерізання російськими “коридорами”: Оренбурзьким (між Казахстаном і Башкортостаном), Кудимкарським (між Удмуртією та Комі). Вилучення ненецьких земель зі складу Комі та підпорядкування їх Архангельську – з тієї ж серії. Нині Ненецький АО адміністративно належить до Архангельської області, але залишається суб’єктом федерації. Повне злиття з російським регіоном поставить хрест як на самовизначенні ненців, так і на арктичних перспективах Комі та Ідель-Уралу.

Саме тому, народам Поволжя варто замислитись про анонсовану адміністративну реформу та стати на захист ненців і комі. Приклад, далебі прямо протилежний, подіє нам офіційний представник Мордовії Пьотр Тултаєв своїми доносами до прокуратури на активістів національного руху комі.