Вимагаємо міжнародного аудиту нафтовидобутку в Ідель-Уралі!
В кінці квітня відразу декілька європейських країн заявили про призупинення транзиту російської нафти. Причина – невідповідність якості сировини, що постачається, стандартним показникам російської експортної суміші Urals. Як виявилося, мова йде про високий вміст у нафті хлорорганічних сполук, яких там не повинно бути взагалі.
У російській компанії «Транснефть», що відповідає за транспортування, поклали відповідальність за забруднення хлорорганікою на приватне підприємство «Самаратранснефть-терминал», підкресливши, що воно приймає сировину від декількох малих виробників. Таким чином, російський постачальник представив цю ситуацію як окремий випадок чисто організаційно-технічного характеру, як проблему, що підлягає швидкому усуненню.
Однак заслуговують на увагу побоювання незалежних експертів в нафтогазовій галузі, які вважають, що вказаний інцидент, насправді, є наслідком техногенної катастрофи, масштаби якої ховаються російською федеральною владою та компаніями-монополістами. Викликає сумнів, що понад три мільйони тон нафти були зіпсовані одним малим терміналом в Самарській області або малими добувними компаніями. На сьогодні практично очевидно, що неконденційна нафта поступила в трубопровідну систему від головних російських видобувних компаній, що розробляють найбільші родовища країни.
Через західні санкції російські нафтові компанії не мають змоги користуватися послугами спеціалізованих європейських і американських фірм для проведення ефективних і безпечних операцій з інтенсифікації нафтовидобутку. В результаті, для гідравлічного розриву пласта (ГРП) використовуються дешеві хлорорганічні сполуки типу дихлоретану. Виглядає, що великі родовища вже настільки насичені шкідливою хлорорганікою, що видавлювальна маса водного розчину змішалася з нафтою і через свердловини відбору виходить на поверхню в процесі видобутку. Чи це справді так, і наскільки великі масштаби можливого забруднення нафти в родовищах – ще належить з’ясувати. Оскільки неякісною сировиною вдалося заповнити кілька тисяч кілометрів трубопроводів «Дружби» і БТС-2, є підстави для найгірших побоювань.
Хижацька експлуатація нафтових родовищ може призвести до занепаду нафтовидобувної галузі, оскільки отримувана сировина буде непридатною для переробки без додаткового і досить дорогого очищення. Безпосередньо в зоні ризику знаходиться Волго-Уральська нафтогазоносна область («Другий Баку»). Як відомо, татарська і башкирська нафта використовується для приготування експортної суміші Urals, що постачається в Європу, в тому числі, через нафтопроводи системи «Дружба».
Намагаючись швидше заробити, російські чиновники та олігархи грабують не лише росіян, але й національні республіки, залишаючи по собі руїни, позбавляючи народи шансу на економічне процвітання в майбутньому. Це стосується і найбільш прибуткових галузей економік Татарстану, Башкортостану та Удмуртії, пов’язаних з багатими запасами нафти.
Інтереси народів Ідель-Уралу та європейських споживачів цілком збігаються: ми маємо право знати справжню причину різкого падіння якості російської нафти. «Вільний Ідель-Урал» вимагає проведення незалежного міжнародного аудиту роботи «Транснефти» та орієнтованих на експорт видобувних компаній, зокрема «Татнефти», «Башнефти» і «Роснефти». Такий аудит може бути організований під егідою Міжнародного Енергетичного Агентства та Енергетичної Хартії. Участь в аудиті повинні взяти офіційні представники урядів, а також нафтотранспортних і переробних підприємств з країн-споживачів Urals, транзитних країн, Європейської Комісії, Міжнародного Енергетичного Агентства, Енергетичної Хартії, а також законодавчих органів суб’єктів федерації РФ, на території яких здійснюється нафтовидобуток.
Напишіть відгук