Тоді все й почалося

15 жовтня 2022 р. – не ювілейна, але визначна дата в татарській історії. 470 років із часу захоплення Казанського ханства Іваном Грозним у 1552 році. День пам’яті захисників Казані.

Суперництво між Московським царством і Казанським ханством у XVI столітті було феодальною війною за територію аж до падіння Казані. Після захоплення татарської столиці та приєднання земель ліквідованого ханства до володінь московського царя відносини на багато століть змінились у форматі колоніальної залежності, поневолення, використання татарських земель і татарського народу як ресурсу для зростання насильницької, сильної й агресивної східноєвропейської держави зі столицею в Москві.

Після взяття Казані вся територія Середнього Поволжя була захоплена Московським царством. Окрім татар, влада московського царя поширювалася на багато народів, які підпорядковувалися колишньому Казанському ханству: чувашів, удмуртів, марійців, башкирів. Уперше Москва анексувала велику сусідню державу за межами колишніх князівств Русі, до яких вона себе зараз відносить у своїй історіографії. Незабаром після цього були завойовані та приєднані Астраханське (1556) і Сибірське (1582) ханства, що дозволило збільшити територію Московського царства майже вдвічі. Казанське ханство стало жертвою імперських амбіцій Івана Грозного, його окупаційної політики щодо підкорених народів, спрямованої на їх знищення. Почалася планова русифікація та християнізація татар. Паралельно йде операція зі стирання пам’яті народу: його героїв, видатних особистостей, подвигів, успіхів і досягнень. Ця операція ще триває.

Прагнення татар проголосити незалежність у 90-х рр. минулого століття розглядалося в Москві як татарський сепаратизм, хоча вимоги татар ґрунтувалися, серед іншого, на факті облоги та ліквідації Казанського ханства. 15 жовтня татари РТ неодноразово виходили на мітинги під гаслами «Мета – незалежність!» і «Свобода!». На мітингах говорили про проблеми свого народу: закриття татарських шкіл, переведення навчання на російську мову, закриття татарського телебачення і радіомовлення, ліквідація татарських газет і журналів, утиски культурної та релігійної самосвідомості.

Питання про суверенітет Татарстану ще не отримало остаточного вирішення, ба більше, спостерігається тенденція до погіршення ситуації. Цілком можливо, що навіть оперну незалежність перетворять на звичайний федеральний округ із регіонами та маріонетковими губернаторами.

Смішною виглядає ситуація з пам’ятником захисникам Казані, встановлення якого татарська громада домагалася понад 20 років. У відповідь уряд республіки (без підказки, звісно, ​​Кремля) побудував інший пам’ятник – загарбникам, які загинули при взятті Казані. Відповідь типово російська: хочете пам’ятник – ось вам пам’ятник російським убивцям татар; жадаєте культурної та релігійної ідентичності – ось вам нові мечеті, але всі вони під контролем ФСБ; виступаєте на мітингу пам’яті героїв оборони Казані – ось вам дозвіл на мітинг, але тематика буде такою й такою! Відхилення від запланованих тем – суд, прокуратура, ліквідація громадської організації. Так, 10.06.2022. Верховна Рада Татарстану ліквідувала Всетатарський громадський центр «за екстремізм», а саме за мітинг, організований минулого року ВТГЦ до Дня пам’яті захисників Казані. Спершу впаяли штраф, а спроба оскаржити це рішення в суді лише погіршила ситуацію. Результат очевидний.

Ще одна цікава фішка ФСБ – влада РТ запропонувала провести в Татарстані 15 жовтня свято всіх загиблих героїв. Але татарські патріоти щорічно відзначають 12 жовтня Хәтер көне – День пам’яті захисників Казані, полеглих при взятті міста в 1552 році. Духовне управління мусульманського Татарстану придумало дату 13 числа місяця шавваль (за хіджрою). Цього дня вирішили пом’янути захисників міста. Торік він припав на 25 травня. Тобто відбувається спроба нівелювати національну пам’ять, змішуючи героїв боротьби за незалежність із героями Великої жовтневої соціалістичної революції, Другої світової війни й іншими захисниками російської вітчизни.

Патріарх татарської літератури Айдар Халім писав: «Насильство, мат, горілка, багнюка, воші, брехня, пожежі, підпали, розстріли, зґвалтування, самогубства — ось що мені приніс російський народ. І більше нічого».

І, за всієї поваги до Айдара Халіма, дозволю собі додати: переслідування і приниження людей, які не хотіли забувати, що вони татари.