Французька мапа енергетики Татарстану

Мапа відображає реалії кінця 1980-х – початку 1990-х рр. Позначені промислові реґіони республіки (Казанський, Камський, Альметьєвсько-Бугульмінський), основні промислові центри, окремі ТЕЦ і ГЕС, недобудовану Татарську АЕС, а також головні центри нафтовидобутку, нафтопереробні заводи і нафтопроводи. Також на мапі показано розташування Татарстану щодо інших Республік Ідель-Уралу і на тлі Російської Федерації.

Деякі показані на мапі підприємства, як наприклад, Уруссинська ГРЕС, вже розвалилися через бездарне господарювання. Інші, зокрема Татарська АЕС, залишилися недобудованими. Після Чорнобиля у татар та інших народів колишньої імперії з’явилися обґрунтовані сумніви в надійності й безпеці радянської атомної промисловості.

Як видно, основою енергетики Татарстану є нафтовидобувна і нафтопереробна галузі, а також нафтопроводи, що дозволяють продавати нафту далеким і близьким сусідам. Татарстан перебуває в межах Волзько-Уральської нафтогазоносної області, розробка якої почалася в 30-х роках минулого століття. Багато в чому завдяки нафті Ідель-Уралу СРСР переміг у Другій світовій війні, а в 1950-х «Другий Баку» (як стали називати Волзько-Уральську нафтогазоносну область) вийшов на перше місце в Союзі за обсягами нафтовидобування.

На жаль, найкращі роки татарської нафти залишилися в радянській епосі. Хижацька експлуатація надр привела до вичерпання родовищ. У ХХІ столітті татарський народ був змушений задовольнитися залишками розкоші: «важкою» високосірчистою нафтою. Ситуація ускладнюється безвідповідальним використанням російськими компаніями дешевих і небезпечних технологій видобутку, що ведуть до забруднення нафти і навколишнього середовища. Приклад цьому – нещодавній скандал з виявленням хлорорганіки в трубах «Транснефть».

Для продажу татарської нафти в Європу її зазвичай змішують з поки ще якіснішою нафтою Західного Сибіру («Третій Баку»), отримуючи експортну суміш марки Urals. «Третій Баку» також розміщується на землях корінних народів – комі, хантів, мансі, ненців та інших. Як ми вже писали, між Ідель-Уралом і автономіями зазначених північних народів існував Кудимкарський коридор, проте 2005 року федеральна влада ліквідувала автономію комі-перм’яків, об’єднавши її з сусідньою областю в Пермський край, посиливши тим самим ізоляцію Ідель-Уралу з півночі.

admin

Напишіть відгук