Ерзянь Мастор

Ерзянь Мастор – історична батьківщина ерзянського народу, колись єдина країна, компактно розташована в межиріччі річок Волга, Ока, Мокша і Сура. Сьогодні це переважно південна частина Нижньогородської області і схід Республіки Мордовія, а також невеликі прилеглі території сусідніх регіонів. Тут проходив етногенез ерзі, свідченням чого є її давні городища та могильники.

Історія розповідає про середньовічну державу ерзян. На початку XIII століття нею правив видатний інязор Пургаз. Західні сусіди лишили згадки про цю країну як про «Пургасову волость». Пургаз успішно протистояв експансії сусідніх князівств, головним плацдармом якої служив Нижній Новгород, пізніше інязор очолив рух проти ординської навали. Як і інші країни регіону, Ерзянь Мастор поглинула Золота Орда, яка згодом розпалася на окремі ханства і бейлики. Зі встановленням московської влади в XVI столітті почалася активна християнізація, а пізніше русифікація та етноцид ерзі.

Російське панування призвело до асиміляції і розсіювання ерзян. Насильницька християнізація надломила століттями бережену самобутність народу, відкривши шлях до мовної русифікації і практично повного етнічного розчинення в масі російських поселенців. В обороні віри предків ерзя піднімали повстання, проте щоразу опір жорстоко придушували царські карателі. Після одного з повстань царська влада заборонила ерзянам полювати, мати зброю, займатися ковальською справою. Двісті років у ерзян не було кузень, втім, як і у сусідніх корінних народів.

Свавілля церковної і світської влади спричинило масову міграцію представників корінного народу за межі Ерзянь Мастор. Так утворилися поселення ерзі в Пензенській, Саратовській і Ульяновській областях, а також у Заволжі (Самарська і Оренбурзька області, Татарстан, Башкортостан). Кількість ерзян, що зберегли національну самосвідомість на нових територіях, врешті-решт, перевищила кількість одноплемінників, що залишилися на корінних землях. Особливо сумна картина зросійщення постає в Нижньогородській області, де залишилася історична столиця Ерзянь Мастор – місто Арзамас (Ерзямас).

Унаслідок асиміляції і міграцій, ерзянський народ втратив територію компактного розселення, утворивши архіпелаг етнічних анклавів аж до Уралу. Тому, коли постало питання про створення національного округу, визначити його межі було непросто. Більшовики вирішили об’єднати більші збережені ареали проживання ерзі й мокші, за старою російською звичкою вважаючи їх одним народом – «мордвою». Як наслідок, 1928 року з’явився Мордовський національний округ, що частково охоплював корінні землі Ерзянь Мастор. Пізніше округ перетворили в автономну область і автономну республіку. Нині ерзя і мокша в Мордовії складають разом лише 40% від загальної кількості населення, зазнаючи подальшої русифікації вже у власній республіці.

admin

Напишіть відгук