«Росія може розвалитися»: москвич, що втік із РФ, спрогнозував там громадянську війну

«Росіянин» говорить правду, як він її бачить, про цілі Путіна у війні та перспективи імперії. Так, для здобуття незалежності від імперії може знадобитися співпраця і з такими, як цей представник «титульної нації» – якщо такі люди більш чітко визначаться зі своїм місцем у боротьбі добра зі злом. В кінці відчувається бажання імперію зберегти, але самому для цього нічого не робити. Що ж, інтерв’ю все одно цікаве — реалістичним баченням тенденцій. Наведемо його повністю.

Олексій Гусєв, не витримавши путінської диктатури, втік до України. Чоловік розповів, що він мешкав у Москві, але вирішив переїхати до українських родичів.

У розпорядженні «Телеграфу» опинилося відео розмови Гусєва з українськими спецслужбами, коли той уже був у безпеці.

— Як ви оцінюєте нинішній режим у Росії?

— По суті в РФ побудовано диктатуру, за якої немає чесних виборів, немає опозиції, немає вільних ЗМІ. Все спрямоване лише на придушення інакодумства та продовження терміну правління існуючого режиму .

З погіршенням соціально-економічної ситуації, природно, для компенсації видимої стабільності та зменшення протестних настроїв владою закручуються гайки. Дуже багато незгодних або сидять за надуманими статтями, або залякані настільки, що бояться подати голос.

Зараз відчуття, що сучасна Росія живе у якомусь задзеркаллі, де все навпаки. Людей садять не за пропаганду війни, а за заклики до миру. Російська православна церква не служить Богу, а обслуговує диктатора, відверто закликаючи вбивати людей у сусідніх країнах усупереч християнському вченню про загальну любов. Оголошуються хрестові походи під антифашистськими гаслами в той час, коли, по суті, в самій РФ побудований справжнісінький фашизм. Навіть на законодавчому рівні зводиться до культу гомофобія, а деякі найвищі посади в країні продовжують займати геї та їхні коханці.

Ідею наддержави нічим не підкріплено. Населення часто просто виживає. За даними Росстату, у 22,6% росіян немає каналізації. Цілі багатотисячні міста та регіони, як, наприклад, Красноярський край, не газифіковані в той час, як газ і нафта потоками йде за кордон. За оцінками експертів, до війни близько 73% доходної частини бюджету РФ отримували від продажу вуглеводнів. Зараз, із посиленням санкцій, цей потік надходжень вичерпається – і життя звичайного росіянина стрімко погіршуватиметься. І в цей час витрачаються величезні гроші на війну. Лише один масовий ракетний обстріл України, спрямований на знищення інфраструктури, коштує приблизно півмільярда доларів.

— Як ви вважаєте, якою є мета військової агресії Кремля проти України?

— Насправді причина війни, як на мене, не одна. Це комплекс причин. Головна мета — утримання влади. 

Російське суспільство завжди любить царя, особливо царя-переможця. Натхнений легким і практично парадним «приєднанням» Криму у 2014 році, Путін вирішив провести ще одну звитяжну війну щодо приєднання всієї України, або хоча би більшої її частини, можливо, без кількох західних областей. До того ж цього року виповнюється 100 років створення Радянського Союзу. Уявіть, які святкування можна було би влаштувати 30 грудня, знову поєднавши в одній тюрмі народів Росію, Білорусь та Україну. У Путіна все є. Практично необмежені матеріальні ресурси та влада. Безумовно, він хотів би увійти в історію як збирач земель, нарівні з Петром I, з яким він себе вже неодноразово порівнював. У результаті увійде як один із найбільших невдах, після якого Росія може і не вижити.

По-друге, звичайно ж, це фантомні імперські болі. І що найстрашніше, ці болі відчуває не лише кремлівське керівництво, а й більшість росіян. Україна ж — найголовніша мета ще й тому, що без неї дуже важко пояснити загальноприйняте в російському суспільстві історичне коріння Росії, яке, на їхню думку, тягнеться з Київської Русі.

— Тобто завдання Кремля — це поглинання України?

— Або її повне знищення. Усі заяви про те, що Москва не збирається змінювати владу в Україні, що це звільнення від якогось вигаданого нацизму — звичайна брехня, якою Кремль ніколи не гребує користуватися. Їхнє завдання — припинити існування України як незалежної країни. Будь-яким методом. Поділом, приєднанням, знищенням. В ідеалі цьому може допомогти взяття Києва. У крайньому випадку повторити історію початку ХХ століття. Окупувавши значну частину України, встановити столицю, наприклад, у Харкові й оголосити неокуповану частину країни неправильною Україною.

— Як відбувалася мобілізація у вашому рідному місті Москві?

— Особисто в мене відчуття, що мобілізація в Москві була лише позначена, але по-справжньому її ніхто не проводив. Таке саме враження у багатьох моїх знайомих. Ви подивіться на склад армії. Подивіться на дані загиблих та обміняних полонених. Майже всі вони з глибинки, з національних республік, але не з великих міст. Зі столиці взагалі одиниці. І це зрозуміло. Ніхто не хоче, щоб до Москви масово приходили похоронки. Ніхто не хоче заворушень у безпосередній близькості від Кремля і навіть у Пітері. Крім того, у Москві дуже багато чиновників, заможних росіян, правоохоронців. Кожен другий призовник виявиться чиїмось сином, племінником, знайомим. Можливо, воєнкоми просто не наважились активно призивати резервістів тут, а вирішили, що краще нехай віддуваються громадяни з далеких регіонів. Та й спокійніше. Навіть якщо виникне бунт, придушити його за тисячі кілометрів від Москви легше, ніж у столиці. А величезна кількість інвалідів, які повертаються зі СВО? Що з ними робити у Москві? Знову, як у сорокових – п’ятдесятих роках вивозити насильно на Соловки чи в Сибір? Простіше просто не призивати москвичів.

Окрім того, є ще один фактор. Усі питання у військкоматах вирішуються за наявності достатніх коштів. Якщо ти можеш допомогти покращити матеріальне становище воєнкома, то відстрочка, або штамп «не придатний» вам гарантований. У Москві, звичайно, люди багатші, тому уникнути відправки на війну їм легше. В результаті — я практично не знаю людей у Москві, у кого би призвали когось із родичів чи знайомих.

— А чи виплачує гроші сім’ям росіян, які загинули в Україні?

— Декому виплачують. Дуже багато випадків, які я чув від друзів, коли не виплачують. 

Немає похоронки — значить, зник безвісти. А зниклим нічого не належить. Можливо, в цьому причина того, що багатьох загиблих навіть не забирають із поля бою. Крім того, у наших ТГ-каналах часто пишуть про роботу мобільних крематоріїв поблизу передової. Як-то кажуть, нема тіла — нема справи. Подивіться, які божевільні втрати російської армії, які визнають експерти, підтверджують іноземні розвідки. Жоден бюджет не витримає такої кількості виплат. Особливо бюджет країни, яка перебуває під жорстокими санкціями. Ось і хитрують, записуючи до зниклих.

Ну, а із ув’язненими взагалі ніхто навіть не намагається. Це просто витратний матеріал. У будь-якому разі Кремль у виграші. Якщо він у бою принесе якусь користь — добре. Загине у першому бою — теж чудово. Розвантажаться якось в’язниці та колонії. Менше ротів треба годувати.

— Чим, на вашу думку, закінчиться ця війна?

— Росія не досягне своєї мети. Це вже бачу однозначно. Це бачать навіть російські ультрапатріоти. ЗСУ сильніша за російську армію, очевидно. Мотивація військових і сила духу українців на порядок вищі, ніж те саме в моїх ошуканих співвітчизників. Швидше за все, Кремль спробує ввести війну в затяжну фазу. Путін ніколи не погодиться і не прийме поразки. Тому, можливо, тим чи іншим чином він її продовжуватиме доти, доки буде при владі. В результаті Росія настільки буде виснажена, що я припускаю найстрашніший для нас сценарій — зрештою спалахне громадянська війна, і Росія може розвалитися. 

Путін так довго повторював мантру про «законне самовизначення народів», що ним захочуть скористатися Чечня, Бурятія, Татарстан та інші національні суб’єкти федерації. 

І коли це відбуватиметься, я не хотів би опинитися на території РФ.