Найбільше досягнення «Держради Удмуртії» в тому, що приватні підприємці самі, власним коштом, намагаються зберегти рідну мову в республіці

Тому що дедалі ширшим масам населення очевидно: будь-яке «вдосконалення» окупаційною владою законів про мови корінних народів веде лише до дедалі більшої асиміляції.

Ішматова каже, що чиновники Удмуртії вже не соромляться виступати з трибуни удмуртською. Хоча це мав бути їхній прямий обов’язок. Соромилися того народу, інтереси якого начебто мають відстоювати (як вони заявляють)?

Мова повинна рости і розвиватися, а не консервуватись і зберігатися, ніби вона вже мертва. Тож будь-яка така програма — лише черговий розпил бюджету, що ніяк не призведе до покращення поширення удмуртського.

Але цій країні поширення жодних «тубільних» мов і не потрібне.

Інакше б виступи чиновників удмуртською стали б не абстрактною «нормою», яку не підрахуєш і не порівняєш, а обов’язковими.