Військові експерти сходяться на думці, що у ХХІ столітті ступінь оснащеності воюючих сторін засобами розвідки та стеження (космічними, авіаційними, електронними наземними) такий, що розраховувати на раптові прориви фронту та непідготовленість військ противника зовсім не варто. До того ж доступність контактів з агентурою в тилу (через існування мобільного зв’язку) та можливість ведення вербування й оперативного шпигунства через соціальні мережі створюють ситуацію, коли всі одне про одного знають. При такому розкладі на перше місце у веденні війни виходять наявність сучасних озброєнь, підготовленість військ, матеріально-технічне їх забезпечення (та сама логістика) та військова майстерність воєначальників. Ну і, звичайно, військовий дух солдатів!
Останнім часом, незважаючи на пропагандистську спритність, що дозволяє з лайна зобразити цукерку, у ЗС РФ якось не дуже добре все виходило. Найбільший успіх був у Бахмуті – зуміли подолати укропів і зайняти місто повністю. Але при ближчому розгляді виявилося, що ніякого подальшого розвитку наступу з цього плацдарму Генштаб ЗС РФ не планує… А, даруйте, нафіга тоді там поклали десятки тисяч росіян? Хоч і зеки, та все одно свої, російські. От нафіга? І що тепер робити далі? Те, що російська армія вже не здатна наступати, стало зрозумілим останньому ура-патріотичному дурню в країні і за кордоном. І як Великий Путін викручуватиметься далі, в такому разі?
Читати далі