{"id":12699,"date":"2022-09-13T23:07:19","date_gmt":"2022-09-13T20:07:19","guid":{"rendered":"https:\/\/idel-ural.org\/?p=12699"},"modified":"2022-09-13T23:07:28","modified_gmt":"2022-09-13T20:07:28","slug":"vijna-z-ukrayinoyu-postavyla-pid-zagrozu-terytorialnu-yednist-rosiyi-yak-naczbaty-mozhut-pryskoryty-rozpad-imperiyi","status":"publish","type":"post","link":"https:\/\/idel-ural.org\/uk\/archives\/vijna-z-ukrayinoyu-postavyla-pid-zagrozu-terytorialnu-yednist-rosiyi-yak-naczbaty-mozhut-pryskoryty-rozpad-imperiyi\/","title":{"rendered":"\u0412\u0456\u0439\u043d\u0430 \u0437 \u0423\u043a\u0440\u0430\u0457\u043d\u043e\u044e \u043f\u043e\u0441\u0442\u0430\u0432\u0438\u043b\u0430 \u043f\u0456\u0434 \u0437\u0430\u0433\u0440\u043e\u0437\u0443 \u0442\u0435\u0440\u0438\u0442\u043e\u0440\u0456\u0430\u043b\u044c\u043d\u0443 \u0454\u0434\u043d\u0456\u0441\u0442\u044c \u0420\u043e\u0441\u0456\u0457: \u044f\u043a \u043d\u0430\u0446\u0431\u0430\u0442\u0438 \u043c\u043e\u0436\u0443\u0442\u044c \u043f\u0440\u0438\u0441\u043a\u043e\u0440\u0438\u0442\u0438 \u0440\u043e\u0437\u043f\u0430\u0434 \u0456\u043c\u043f\u0435\u0440\u0456\u0457"},"content":{"rendered":"

Мобілізуючи сили для війни в Україні, Кремль зробив ставку на формування підрозділів у бідних російських регіонах, зокрема національних республіках, і це дало несподіваний результат. Батальйони, сформовані за етнічним чи земляцьким принципом, не горять бажанням воювати за Москву, і що гіршим стає стан справ на фронті, то сильніше зростають антивоєнні настрої і серед самих солдатів, і в їхніх рідних регіонах. Враховуючи, що за війною почалася економічна криза, соціальна напруга стає по-справжньому вибухонебезпечною, ось тільки якщо раніше регіони почувалися безсилими, то тепер вони мають свої маленькі армії. Про це йдеться в матеріалі The Insider<\/a>.<\/p>\n\n\n\n\n\n\n\n

Нацбати по-російськи<\/strong><\/h4>\n\n\n\n

Набір добровольців на війну в Україні йде по всій країні різними каналами в рамках скоординованої кампанії прихованої мобілізації. Людей запрошують вступити до приватних військових компаній (зокрема просто у виправних колоніях), а також до різних підрозділів «ДНР» і «ЛНР» і, власне, до офіційних силових структур: частин і з’єднань Збройних сил, Росгвардії та підвідомчого Міноборони Бойового армійського резерву країни (БАРК).<\/p>\n\n\n\n

Осібно стоїть ще один механізм залучення живої сили — створення іменних добровольчих батальйонів у суб’єктах Російської Федерації. Російська пропаганда міцно прив’язала вирази «національний» або «націоналістичний батальйон» (нацбат) та «добровольчий батальйон» (добробат) до українських воєнізованих загонів, що виникли у початковий період війни на Донбасі з проросійськими сепаратистами. До них зокрема належали батальйони «Азов», «Донбас», «Айдар», «Дніпро» й інші, створені за територіальною ознакою й укомплектовані також учасниками праворадикальних політичних рухів і футбольними ультрас. Нацбатами їх називали через широке поширення націоналістичних, а в окремих випадках і неофашистських поглядів серед особового складу та командування батальйонів. Хай там як, жодних нацбатів в Україні вже давно немає. Горезвісний батальйон «Азов» та інші батальйони добровольців перетворили на звичайні військові частини й інтегрували в українські силові структури — ЗСУ та Нацгвардію — або просто розпустили. Проте тепер нацбати, як гриби після дощу, з’являються в російських регіонах.<\/p>\n\n\n\n

У Росії її нацбат, чи національний батальйон, має дещо інше значення: це військове з’єднання, сформоване з добровольців у якійсь національній автономії на засадах етнічної однорідності чи спільного походження. Добровольчі батальйони формуються і в «російських» суб’єктах, тобто звичайних областях і краях, але і там як ідеологічна основа використовується земляцтво та звернення до спільної регіональної ідентичності. Передбачається, що у кожному із 85 суб’єктів з’явиться один, а то й кілька батальйонів. За підрахунками The Insider, як мінімум у 44 російських регіонах, зокрема в 12 національних суб’єктах, уже створено такі підрозділи або оголошено про набір добровольців у них. Всього відомо про 73 місцеві батальйони, у тому числі 23 — у національних суб’єктах.<\/p>\n\n\n\n

Регіональні батальйони у Росії<\/strong><\/h4>\n\n\n\n

У всіх батальйонах суб’єктів Російської Федерації застосовуються «іменні» назви та чітка територіальна прив’язка на етнічній чи земляцькій основі.<\/p>\n\n\n\n

Наприклад, завдання батальйону «Тигр», який набирають у Приморському краї, місцевий губернатор Олег Кожем’яко описав як допомогу землякам-військовослужбовцям, які беруть участь у війні. Батальйон формується за допомогою офіцерів 155 окремої гвардійської бригади морської піхоти (155 ОБрМП), дислокованої у Владивостоці.<\/p>\n\n\n\n

Вкрай цікавий набір символічних образів та історичних наративів, які використовуються для формування регіональних батальйонів. Скажімо, якутський батальйон називається «Боотур» на честь міфічного предка всіх якутів. Батальйон «Тоян» із Томської області отримав назву на ім’я князя еуштинських татар, що жили в XVII столітті на берегах річки Том.<\/p>\n\n\n\n

Один із батальйонів, що збираються в Республіці Мордовія, назвали на честь мордовського богатиря Сіяжара. У сусідній Марій Ел одразу три батальйони носять імена захисників марійської землі: Ідена, Полтиша та Акпатра. Причому Полтиш — це реальний історичний персонаж, марійський князь, який захищав рідні краї від російських військ царя Івана Грозного.<\/p>\n\n\n\n

У Башкортостані пішли іншим шляхом і звернулися до пам’яті Великої Вітчизняної та чеченської воєн. Один із башкирських батальйонів отримав ім’я новоявленого героя ВВВ генерала Мінігалі Шаймуратова, а інший — учасника другої чеченської війни Олександра Доставалова.<\/p>\n\n\n\n

У «російських» суб’єктах назви для батальйонів переважно пов’язані з місцевою топонімікою та історією. У Кіровській області історичну назву регіону В’ятка для батальйону модифікували у «Vятка». У Хабаровському краї батальйон «Барон Корф» відсилає до першого губернатора Приамур’я барона Андрія Корфа. У Санкт-Петербурзі батальйони носять знакові для регіону імена «Кронштадт», «Нева» та «Павловськ».<\/p>\n\n\n\n

У чуваському батальйоні «Атӑл» (перекладається як «Волга») одна з вимог до кандидатів — знання чуваської мови.<\/p>\n\n\n\n

Татарстанські загони «Алга» (татарською «вперед») та «Тимер» (перекладається як «залізо») у місцевих ЗМІ називають не інакше як національні батальйони.<\/p>\n\n\n\n

Причому і в умовно російських регіонах лунають пропозиції про створення етнічно однорідних частин. Наприклад, у Пермському краї, крім батальйонів «Парма» та «Молот», куди беруть усіх місцевих жителів, збираються створити батальйон з етнічних узбеків (!) під назвою «Амір Тимур». Ініціативу висунула організація «Товариство Центральної Азії узбеків Пермського краю», але підтримки вона поки що не отримала. Ба більше, уряд Узбекистану пообіцяв притягнути всіх своїх громадян, які вирушать воювати в Україну, до кримінальної відповідальності за найманство.<\/p>\n\n\n\n

Окремі регіональні батальйони спочатку створюються з видовою специфікою, яка відрізняється від звичайних мотострілецьких частин. У Курській області батальйон «Сейм» (назва місцевої річки) заявляється як допоміжна частина матеріально-технічного забезпечення. Танкові батальйони створюються у Пермському краї («Молот») і Нижегородській області (батальйон імені Кузьми Мініна). В Ульянівській області набирають добровольців до інженерно-саперного батальйону «Свіяга» та гаубично-артилерійського батальйону «Симбірськ».<\/p>\n\n\n\n

У деяких регіонах вважають за краще не зв’язуватися із добровольцями. Наприклад, Архангельська область взяла шефство над чинним мотострілецьким батальйоном 200-ї окремої мотострілецької бригади 14-го армійського корпусу Північного флоту, укомплектованим переважно уродженцями області. Батальйон отримав почесне найменування «Архангельський».<\/p>\n\n\n\n

А де-не-де етнічні однорідні підрозділи у вигляді рот і взводів виникають під егідою загонів БАРК. Зокрема у таких загонах воюють добровольці з Туви, і глава республіки Владислав Ховалиг охоче ділиться з громадськістю фантастичними подробицями їхніх подвигів. За його словами, майже всі тувинці представлені до держнагород, а в перервах між бойовими завданнями вони розважають товаришів по службі тувинським горловим співом, читають вірші, грають на гітарі та баяні.<\/p>\n\n\n\n

Окрема історія із чеченським добровольчим батальйоном «Ахмат». Туди набирають буквально всіх охочих, включаючи людей із судимостями, а іноді й насильно включають до його складу чеченців, які завинили перед гловою Чечні Рамзаном Кадировим. Бойові якості військовослужбовців цього з’єднання під питанням, на відміну від видатних талантів у справі зйомки відео для TikTok і тортур військовополонених.<\/p>\n\n\n\n

При цьому батальйон «Ахмат» будується на засадах етнічної сегрегації. У першій хвилі атаки зазвичай йдуть бійці нечеченського походження, а етнічні чеченці становлять другий ешелон.<\/p>\n\n\n\n

Водночас Кадиров створив чотири повноцінні національні батальйони не з добровольців, а з кадрових співробітників чеченських силових структур загальною чисельністю 1800 осіб. Всього, як стверджує Кадиров, у Чечні підготували 9000 бійців для відправки в Україну, а ще 10 тисяч людей перебувають у резерві.<\/p>\n\n\n\n

Загалом, судячи із відкритих даних, набір людей у ​​російські нацбати йде зі скрипом. Штатна чисельність батальйону від 400 до 600 осіб, але у значній кількості регіонів спочатку ставлять занижену планку 200–300 осіб. Незважаючи на гігантські (за мірками російських регіонів) зарплати на рівні 200 тисяч рублів на місяць та одноразові виплати від місцевих бюджетів у 200–300 тисяч рублів, у зоні бойових дій поки присутні лише козацькі формування, тувинські, осетинські та чеченські добровольці, а також кілька рот із інших регіонів.<\/p>\n\n\n\n

В історії вже були приклади, коли формування частин Збройних сил за принципом етнічної однорідності призводило до розпаду держави. <\/p><\/blockquote>\n\n\n\n

Так, наприклад, польські легіони армії Австро-Угорської імперії після розпаду країни в 1918 стали основою для армії створеної на її уламках незалежної Польщі. Росія після лютневої революції 1917 року пережила вкрай невдалий досвід українізації окремих частин армії та флоту.<\/p>\n\n\n\n

Очевидно, й сьогодні нацбати, що фінансуються з місцевих бюджетів, комплектуються уродженцями одного регіону і підкреслюють особливим набором символів і цінностей свою національну або регіональну ідентичність, порівняно легко «переключити» з участі у війні заради «єдності українців і росіян» на несправедливе становище власного у надцентралізованій Російській Федерації. А передумови для цього є, у регіонах активно розвиваються місцеві антивоєнні рухи.<\/p>\n\n\n\n

<\/p>\n