{"id":1190,"date":"2019-07-22T12:44:17","date_gmt":"2019-07-22T09:44:17","guid":{"rendered":"http:\/\/idel-ural.org\/?p=1190"},"modified":"2019-08-07T15:05:29","modified_gmt":"2019-08-07T12:05:29","slug":"%d0%bd%d0%b0-%d1%82%d0%b0%d0%b9%d0%bc-%d1%81%d0%ba%d0%b2%d0%b5%d1%80-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b1%d1%83%d0%b2%d1%81%d1%8f-%d0%bf%d1%96%d0%ba%d0%b5%d1%82-%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%96%d0%b4%d1%82%d1%80%d0%b8","status":"publish","type":"post","link":"https:\/\/idel-ural.org\/uk\/archives\/%d0%bd%d0%b0-%d1%82%d0%b0%d0%b9%d0%bc-%d1%81%d0%ba%d0%b2%d0%b5%d1%80-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%b1%d1%83%d0%b2%d1%81%d1%8f-%d0%bf%d1%96%d0%ba%d0%b5%d1%82-%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%96%d0%b4%d1%82%d1%80%d0%b8\/","title":{"rendered":"\u041d\u0430 \u0422\u0430\u0439\u043c \u0421\u043a\u0432\u0435\u0440 \u0432\u0456\u0434\u0431\u0443\u0432\u0441\u044f \u043f\u0456\u043a\u0435\u0442 \u043d\u0430 \u043f\u0456\u0434\u0442\u0440\u0438\u043c\u043a\u0443 \u0420\u0435\u0441\u043f\u0443\u0431\u043b\u0456\u043a \u0406\u0434\u0435\u043b\u044c-\u0423\u0440\u0430\u043b\u0430"},"content":{"rendered":"

20 липня громадський рух «Вільний Ідель-Урал» долучився до\nвідзначення Тижня поневолених народів (Captive Nations Week), що традиційно\nвідбувається у третій тиждень липня в Сполучених Штатах Америки. <\/p>\n\n\n\n

Представник руху Каміль Сукаєв вийшов на одиночний пікет на\nТайм Сквер із плакатом «Росія – концтабір націй». Протягом години Сукаєв\nспілкувався з журналістами та перехожими, розповідав про ситуацію із\nдотриманням прав корінних народів Росії та необхідність виходу республік\nПоволжя зі складу РФ. <\/p>\n\n\n\n\n\n\n\n

«Жодна з шести республік Ідель-Уралу, а це Татарстан,\nБашкортостан, Чувашія, Марій Ел, Удмуртія та Мордовія добровільно не входили до\nскладу РФ. Їх насильно приєднали до Росії. Однак треба розуміти, що ми не\nсподіваємось на незалежність наших республік у найближчі роки. Ми розраховуємо\nна незалежність у перспективі. Коли Росія ослабне і розвалиться, сподіваюсь без\nжертв і крові, – тоді Ідель-Урал та інші території проголосять незалежність. У\nподальшому ми готові вибудовувати взаємини із залишками Росії на рівноправних\nдоговірних засадах. Якби у моєї країни була свобода, якби Татарстану не\nзаважали і Москва не відбирали б у нього всі прибутки – ми б жили по іншому вже\nзараз. Не в перспективі, не колись, а вже зараз могли б жити іншим життям.\nСподіваюсь, що через 10-15 років я зможу з’їздити чи навіть повернутися до\nнезалежної республіки, влада якої буде слухати своїх людей і працювати в\nінтересах свого народу», – пояснює татарський політичний емігрант Каміль\nСукаєв.<\/p>\n\n\n\n

Закон 1959 року вповноважує президента США проголошувати\nТиждень поневолених народів щорічно – до того часу, поки всі вони не отримають\nсвободу і незалежність.<\/p>\n\n\n\n

Спочатку Закон був покликаний надавати моральну підтримку\nпоневоленим націям, які перебувають під контролем комуністичних режимів.<\/p>\n\n\n\n

У списку, складеному ще у 1950-х роках, згадані Польща,\nУгорщина, Литва, Україна, Чехословаччина, Латвія, Естонія, Білорусь, Румунія,\nСхідна Німеччнина, Болгарія, континентальний Китай, Вірменія, Азербайджан,\nГрузія, Північна Корея, Албанія, Ідель-Урал, Тибет, Козакія, Туркестан,\nПівнічний В’єтнам та інші.<\/p>\n\n\n\n

Сьогодні перелік країн, які все ще очікують на звільнення\nвід тоталітарних і деспотичних режимів, суттєво змінився. Частина з наведеного\nвище списку, перестала існувати в їх колишньому вигляді, інші ж отримали бажану\nсвободу. Однак, у 2008 році президент Джордж Буш, оголошуючи вчергове про\nпроведення «Тижня», вказував на збереження подібних режимів в таких країнах, як\nРосія, Білорусь, Бірма, Куба, Іран, Північна Корея, Судан, Сирія і Зімбабве.<\/p>\n