{"id":11042,"date":"2022-07-08T14:17:02","date_gmt":"2022-07-08T11:17:02","guid":{"rendered":"https:\/\/idel-ural.org\/?p=11042"},"modified":"2022-07-08T14:17:04","modified_gmt":"2022-07-08T11:17:04","slug":"postrosijske-pochynaye-zminyuvaty-postradyanske-vadym-shtepa","status":"publish","type":"post","link":"https:\/\/idel-ural.org\/uk\/archives\/postrosijske-pochynaye-zminyuvaty-postradyanske-vadym-shtepa\/","title":{"rendered":"\u00ab\u041f\u043e\u0441\u0442\u0440\u043e\u0441\u0456\u0439\u0441\u044c\u043a\u0435\u00bb \u043f\u043e\u0447\u0438\u043d\u0430\u0454 \u0437\u043c\u0456\u043d\u044e\u0432\u0430\u0442\u0438 \u00ab\u043f\u043e\u0441\u0442\u0440\u0430\u0434\u044f\u043d\u0441\u044c\u043a\u0435\u00bb \u2013 \u0412\u0430\u0434\u0438\u043c \u0428\u0442\u0435\u043f\u0430"},"content":{"rendered":"
Ухвалений нещодавно в Україні закон про заборону виконання російської музики в громадських місцях і в медіа виглядає дуже прикметно. Не йдеться про заборону російськомовних пісень, які можуть писати й українські автори, обмежуються лише твори, написані громадянами Росії після 1991 року. Тобто тут спостерігається не «утиск російської культури», в якому кремлівська пропаганда регулярно звинувачує Україну й інші країни, а музичну творчість, створену саме в «пострадянській Росії». А російська поп-музика цього періоду досить яскраво відобразила специфіку держави – разом із бандитським «шансоном» та новітніми імперськими гімнами. Україна, яка бажає захистити від них свій культурний простір, фактично ухвалила постросійський<\/em><\/strong> закон. Про це у своїй колонці на «Радіо Свобода»<\/a> розповів російський публіцист, філософ, поет Вадим Штепа<\/strong>.<\/p>\n\n\n\n\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n Слово «постросійський» іноді вже миготить у соцмережах, але загалом залишається поки що так само незвичним, яким був термін «пострадянський» у 1991 році. До речі, цікаво відзначити, що його вперше почали вживати ще 1990-го, коли СРСР формально зберігався, проте союзні республіки одна за одною приймали декларації про суверенітет. І парадокс був у тому, що цю пострадянську владу представляли обрані республіканські верховні ради, які змінили вертикаль КПРС.<\/p>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n «День Росії» 12 червня доречніше називати Днем країни, що не відбулася, оскільки практично всі положення російської Декларації про суверенітет 1990 року сьогодні звучать абсолютно дисидентськи.<\/strong><\/p><\/blockquote>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n «Пострадянської Росії» як нової демократичної федерації, яка підтримує зі своїми сусідами рівноправні та взаємоповажні відносини, явно не вийшло. Радше пішов зворотний історичний процес – нинішня Росія прямо ототожнює себе з дорадянською імперією<\/strong>.<\/p>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n Дуже невипадкові путінські заяви про Петра I, який «повертав землі». І сьогодні, після окупації українського Херсона, кремлівські чиновники, які його відвідують, говорять про прихід Росії сюди «назавжди». Знову згадали повернутий у побут ще в 2014 році термін катерининської епохи «Новоросія», що означає географічне розширення Росії. Взагалі, доктрина «історичної Росії», розхожа у пропагандистів, демонстративно поєднує сучасну Російську Федерацію з Російською імперією, зображуючи межі другої «нашими» і геть-чисто ігноруючи визнані міжнародним правом національно-державні зміни постімперської епохи.<\/p>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n Може, слово «Росія», що з’явилося на світовій карті в 1721 одночасно з «імперією», саме собою, імпліцитно, несе імперські сенси?<\/p><\/blockquote>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n Тому спроба народних депутатів РРФСР 1990 року позбавити її цих сенсів виявилася свідомо провальною. Військова експансія пострадянської Росії за її зовнішні межі почалася фактично відразу ж після ліквідації СРСР – це й утримання Придністров’я, і введення миротворців в Абхазію. А запровадити НП у непокірній Чечні Єльцин спробував ще листопаді 1991 року – тобто, готуючись до Біловезького скасування вже примарного СРСР, за «територіальну цілісність» РРФСР, проте він був готовий воювати. Так – приховано, але стрімко – відбувалася реставрація імперії, тоді як публіка голосно раділа її «трощі». Але воно виявилося лише символічною зміною імперської оболонки.<\/p>\n\n\n\n <\/p>\n\n\n\n