Потім ці фашистські клоуни вирушають до шкіл і там навчають дітей «моральності» та «патріотизму».

Скільки коштує майбутнє Башкортостану? 200 тисяч?

Тому що самі мешканці Запорізької області після приходу Росії вже не мають лікарень: що не розбомбили — те вкрали. Іноді навіть для того, щоби продати крадене обладнання в лікарні самої Чувашії зокрема: адже санкції діють — із-за кордону нове не так просто привезти, а тут є можливість привласнити те, що привозилося в українські лікарні до окупації. 

Уповноважена з прав дитини РТ Ірина Волинець розповіла, що те, що сталося в притулку «Асилташ», буде розслідуване і винних покарано. Не розповіла вона, чому поки що татарстанські діти утримуються у притулках, з окупованих територій України масово вивозять дітей: як для усиновлення татарстанськими сім’ями, так і для наповнення догори тих самих притулків, де самі татарстанські діти і так живуть украй скромно та під поганим наглядом, якщо не сказати жебраками та безпритульними?

Так вийшло, що з усіх республік Балтії найбільше була нафаршована російськомовними саме Латвія. Ці перекоти-поле, кочівники нового радянського часу, ставилися до «місцевих» як до другосортних аборигенів, розповідаючи анекдоти про те, що «шерифу знати мову індіанців зовсім необов’язково», і пояснювали, що вся промисловість у республіці належить росіянам, бо без їх у латишів був лише «дерев’яний паровоз на дерев’яних рейках».

Ось уже понад тридцять років Латвія бореться з реакційною проросійською частиною населення, яка становить «п’яту колону» Москви. Боротьба проходить важко, росіяни мімікрують, пристосовуються, викручуються, «клеять дурня» перед міжнародними правозахисними організаціями та прикидаються «казанськими сиротами». Якщо градус проросійських настроїв у країні латишів і ослаб за останні роки, то це лише через причини фізіологічні, але аж ніяк не ідеологічні. Нащадки КДБшників, армійських відставників і малокваліфікованих роботяг із внутрішніх регіонів СРСР, завербованих на будівлю народного господарства в період після ДСВ, потай продовжують молитися на Росію, ненавидіти латишів і понаїхалих (хоч яке їхнє собаче діло до цього?) українських «фашистів». Під подушкою в кожного з них захований російський паспорт, тому що латвійський їм не належиться через незнання мови (вивчити було ліньки навіть за десятиліття життя в Латвії), проживають вони за посвідкою на проживання. Але сьогодні перед цими латентними російськими агресорами постала неприємна перспектива бути видвореними на свою батьківщину, яку вони так обожнюють, але їхати на проживання не бажають — рівень життя зовсім не той!

Населення селища – 2,6 тис. осіб, 67% татари.

Сарана в Краснодарі цього літа була, потоп на Алтаї й у Бурятії був, тепер мухи. Коли там за рахунком моровиця та смерть первістків?

Шоковані естонці в коментарях до цього відео написали «у нас усе йде в переробку, взагалі нічого не викидається». Але ж це Росія — щедра душа, навіщо витрачати гроші на переробку, якщо татари потерплять?

Курс призначений для рівня А (тобто для тих, хто починає вивчати чуваську мову чи трохи її знає). Курс розрахований на півтора – два місяці та розпочнеться з 11 вересня 2023 року.

Цього разу викладатимуть 3 викладачі:

На північному заході Іжкара вилучать садові ділянки для будівництва дороги. Саме вилучать, а не викуплять. Таке офіційне формулювання щодо 8 ділянок на території СНТ «Металург-4».

Колись російський триколор був під забороною і за нього могли посадити чи розстріляти. Потім історію переписали — і він став наче звичайним символом. Але ж історія Росії — це наймінливіша і найнепередбачуваніша річ у світі, тому немає жодної гарантії, що, прищеплюючи «не російським» дітям любов до триколору зараз, Кремль не розстрілюватиме їх за триколор уже дорослих потім, коли в нього знову почнеться черговий виток переписування історії.

Не просто мешканець, а Олексій Гребнєв — начальник відділу спецпрограм адміністрації Ічаловського району та колишній секретар районної антитерористичної комісії. Мабуть, їздив переймати досвід, як убивати всіх разом із заручниками.

Лише третина з них була чуваською мовою, хоча книжки видаються у рамках програми підтримки національних літератур. З цієї третини частина була двома мовами.

Тут як із Гоголем: спочатку росіяни забороняють видавати книжки не російською, а потім кажуть, що це російський письменник — адже він писав російською.

Нас посилено привчають до того, що національна література російською — це нормально.

Крім того, що у багатьох школах сьогодні організували нацистський флешмоб під пісню «Я русский», то ще й голова СПЛ Валерій Фадєєв запропонував не брати до шкіл дітей, які не знають чи погано знають російську мову. Особливо таке нововведення зачепить дітей із сіл.

Сам помер чи допомогли — цього ми не дізнаємося. Факт у тому, що у 39-річного Ільдара Булатова лікарі виявили рак і жити йому залишалося недовго, тому він поїхав у чужу країну вбивати людей, аби заробити грошей для своєї родини, коли його не стане. Воював Ільдар у складі батальйону Доставалова.

Гауляйтер Ічкерії вважає, що насамперед чеченці повинні знати рідну мову, а не чужу російську.

«Наші діти навіть у колі сім’ї говорять російською… Якщо сьогодні він почав говорити російською, завтра це не припиниться, він і далі розмовлятиме саме нею. Ми ніколи не відсували убік свою мову, не привчалися до чужої», — сказав він.

Чому ніхто не захищає російськомовних в Ічкерії? Бо їх там немає, дон.

30 серпня — День незалежності Татарстану. Але що таке Незалежність? Для держави, для країни та для громадянина?

Спробую пояснити дуже просто. Це коли татарину розповідають, що для нього ось цей варіант найкращий, найвдаліший і найприйнятніший, а ось цей шлях найоптимальніший і найперспективніший, і що потрібно лише довіритися зробленому за нього (за нашого татарина) вибору і весело й енергійно йти вперед! І що важливо, не потрібно навіть брати на себе тягар відповідальності за ухвалене рішення — відповідатимуть ті, хто запропонував і прийняв цей вибір. Ось, як слухняний бичок, іде за вказівкою пастуха — і завжди ситий, зігрітий у теплому хліві, охороняється від вовків, від хвороб, усіляких інших напастей! А ще він, виявляючи покірність, згідно з прислів’ям, відразу двох маток ссе.

5, 10 та 15 хвилин пішки від адміністрації Чебоксар та уряду Чуваської республіки — будинки вже виглядають так. А можливо, й ближче. Не якась глушина, а центр Чебоксар.

Газу немає (усюди лежать дрова), доріг немає, будинки на ладан дихають, усе позаростало високими чагарниками та бур’янами.