У нас забирають мову – ми не будемо мовчати

Змушені констатувати, що у 2018 році ситуація із дотриманням мовних прав народів Ідель-Уралу лише погіршилась. Ерзянська, мокшанська, чуваська, марійська, татарська, удмуртська та башкирська мови не лише не розширили сфери застосування – вони суттєво послабили свої позиції в освіті. Влада пропонує нашим народам зберігати рідні мови у родинному колі, співати пісень в селах та брати участь у принизливих чиновницьких заходах, що покликані прикрити русифікацію гаслами про дружбу народів. Ми ж вимагаємо повноцінного функціонування наших державних мов в усіх сферах життя: від державної служби до телебачення і радіомовлення.

На жаль, діалогу з владою не існує. Штучне витіснення марійської, ерзянської чи башкирської мов з повсякденного життя відбувається під гаслами «Не розпалюйте ворожнечі! Мовної проблеми не існує!». Звісно, коли російська вивчається у школах обов’язково, а мови титульних націй за спеціальною принизливою процедурою письмових заяв – говорити про відсутність насильницької русифікації дуже зручно. Однак, це не значить, що наявний стан речей влаштовує народи Ідель-Уралу. 

Наш рух звернувся до Федералістського союзу європейських національних меншин (FUEN) з проханням закликати державну владу Російської Федерації припинити політику асиміляції корінних народів Ідель-Уралу та скасувати дискримінаційні правки до Федерального Закону «Про освіту», яким забороняється обов’язкове вивчення інших державних мов, за винятком російської, у загальноосвітніх навчальних закладах. 

Кремль мусить зрозуміти, що ми ніколи не приймемо русифікацію як благо. Знищення наших мов, небажання йти на поступки корінним народам, лише загострює міжнаціональні стосунки в Ідель-Уралі та ускладнює діалог республік із федеральним центром.