Квіти до пам’ятника, а не до надгробку Республіки

Сьогодні, керівники Татарстану поклали квіти до пам’ятника Габдуллі Тукаю. Це, безумовно, важливо, але для порятунку республіки таких дій замало.

Нафтохімія Татарстану підпорядковується контролю Москви. Конституційний суд ліквідований. Всі татарські політичні партії здавна ліквідовані за хіттю Москви. ТОЦ практично під забороною. Суверенітет Татарстану суттєво обмежений. Татарська мова вилучена із шкільного навчання. Стан державної мови ганебний… ба, більше – позиції татарської мови в царині освіти непомірно слабші за іноземну англійську. Татарський університет допіру залишається лише мрією.

В таких умовах, керівники республіки повинні відчайдушно боротись за татарську самосвідомість, мову, історію, культуру. Розуміємо, що депутати та чиновники запопадливо ставляться до Москви тому, що вони призначені… Далебі, мова як про майбуття татарського народу так і особистісне! Якщо не збережемо татарську мову і національну самосвідомість – питання про “скасування національних республік” постане швидко та руба. Президент і міністри стануть губернатором та начальниками департаментів, відповідно.

Депутат Госсовета Татарстану Раміль Тухватуллін звернувся до колег з проханням оцінити ініціативу “про зміни в політиці РФ щодо мов”. Проте, навіть такий винятковий, несміливий крок, який ми щиро вітаємо і підтримуємо, надто замалий в існуючих обставинах.

Ми стрімко прямуємо до точки неповернення – коли наступне покоління татар не тільки не спілкуватиметься татарською, але й не відчуватиме необхідності у збереженні мови.

Де шукати вихід із скрутної ситуації? Треба чесно відповісти собі на питання про причини катастрофи. Головна причина – колоніальний статус Татарстану. Ми втрачаємо нашу мову і відчуття національної приналежності не в наслідок глобалізації, і не через “так вийшло”, а винятково завдяки свідомій та цілеспрямованій політиці Російської Федерації.

Здобути свободу і незалежність – отримати шанс на національне відродження. Саме до цієї мети маємо готувати наших дітей!