“Економічного ефекту об’єднання експерти не знайшли …”

“Економічного ефекту об’єднання експерти не знайшли …”

Понад десять років тому, 11 березня 2007 року, відбувся референдум, який припинив 70-річне існування Читинської області (ЧО) і Агінського бурятського автономного округу (АБАО), замість них було створено Забайкальський край. Через три роки Інститут сучасного розвитку при президенті РФ назвав об’єднання двох суб’єктів федерації економічно, соціально і адміністративно необґрунтованим.

За рік до об’єднання, 11 березня 2007 року, відбувся референдум, під час якого жителі двох регіонів мали сказати «так» або «ні» майбутньому об’єднанню. У ньому взяло участь понад 80% жителів двох регіонів, що мають право голосу.

2007 року березневий референдум щодо об’єднання ЧО і АБАО мав стати одним з трьох подібних. Передбачалося, що за злиття проголосують Адигея і Краснодарський край, Алтай і республіка Гірський Алтай. Першими показали норов у Адигеї, де національні організації виступили категорично проти об’єднання. Після масових виступів національних черкеських організацій та їхнього звернення до Європарламенту з проханням визнати геноцид адигів, процес об’єднання зійшов нанівець. Федеральний уряд не наполягав — РФ тоді активно боролася за можливість проведення Олімпіади в Сочі в 2014 році.

Затялися два алтайські регіони. Спочатку гірськоалтайці виступили проти, а потім і край Алтайський. Незважаючи на всі вмовляння центру, вмовляння повноважного представника Президента в Сибірському федеральному окрузі (СФО) Анатолія Квашніна, і цей референдум закінчився нічим. Об’єднавчий процес активно забуксував.

Залишився один варіант — Читинська область і Агінський Бурятський автономний округ. Це об’єднання слід було виконати зразково-показово, хоча з самого початку в АБАО були категорично проти. І тодішній глава округу Баїр Жамсуєв, і депутат від Агінского округу Йосип Кобзон не раз публічно висловлювали своє неприйняття цього процесу.

Незадовго до проведення референдуму, Мінрегіонрозвитку РФ опублікував списки дотаційних регіонів. АБАО — єдиний з усіх регіонів Сибіру, увійшов до переліку низькодотаційних. Обсяги допомоги федерального центру становили там лише 6,43%. У майбутнього «поглинача» округу — Читинської області — частка федеральної допомоги досягла 45%. Такі дані дозволили Читі зайняти «почесне» 70-е місце рейтингу з 87 регіонів. Тому влада стверджувала: об’єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу вигідно, найперше, з економічних причин.

Головний федеральний інспектор по Читинській області Валерій Попов повідомляв, що уряд Російської Федерації направить на розвиток Забайкальського краю 700 млрд. руб. протягом 10 років (10% всього російського бюджету за 2006 рік — прим. Авт.). Основна частка інвестицій в новий суб’єкт РФ піде після об’єднання ЧО з АБАО. За словами пана Попова, Забайкальський край стане найбагатшим суб’єктом РФ в Сибіру, а його економічний розвиток — найбільшим проєктом в країні. По лінії інвестиційного фонду, зазначив посадовець, уряд має намір перерахувати в край 100 мільярдів, а решта грошей в розмірі 600 мільярдів стануть внеском великих державних компаній — РАО «ЄЕС Росії», «РЖД» та інших інвесторів.

Це і стало основною «наживкою» з боку федерального центру. Здалися навіть непоступливі Жамсуєв і Кобзон. Хоча, в даному випадку можна було говорити про шантаж з боку влади — всі проєкти щодо розвитку південного сходу, будівництва Південного ходу і 4-го енергоблоку на Харанорській ДРЕС були заплановані доволі давно, коли об’єднанням навіть не пахло. А тут пропонувалася угода: гроші в обмін об’єднання.

Втім, більшості жителів обох регіонів ці гроші були, що називається «до лампочки», це був сигнал місцевій владі — провести зразково-показовий референдум.

Настанова була дана, і місцева влада взялася дуже жорстко втілювати її в життя. Всі спроби інакомислення припинялися у зародку. Досить сказати, що за час підготовки референдуму не було створено жодної спілки громадян, які б виступали проти об’єднання. І це не тому, що таких не було — цього просто-напросто не дозволяли зробити.

Контроль преси був тотальним. Будь-яка інформація, яка йшла врозріз з генеральною лінією, ставала предметом розслідувань. Причому, інакодумцями займалися не тільки чекісти, а й суворі товариші з Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Мабуть до того моменту зі злочинністю, зокрема і організованою, в регіоні було покінчено і тому, щоб убозівці не байдикували, їх кинули на боротьбу з пресою. А за виконану роботу потім віддячили розформуванням управління. До речі, за місяць до референдуму була припинена діяльність Служби інформації Русского Радіо — єдиного ЗМІ, яке відкрито виступало проти об’єднання. «Контора» ретельно відстежувала контакти незалежної преси і активістів з представниками громадського правозахисного руху Ехре і готувалася затримати активістів Доржи Дугарова і Раджану Дугарову при появі в Читинській області.

Голосування відбувалося 11 березня 2007-го: пронумеровані запрошення, установка проголосувати до 11:00 і утворена через це тиснява. У святковий день, як водиться, змальовували райдужні перспективи краю, але все сталося з точністю до навпаки …

У квітні 2010 року Інститут сучасного розвитку (ІНСОР), головним опікуном якого є Дмитро Мєдвєдєв, порекомендував президентові відмовитися від подальших злиттів регіонів, бо вони швидше згубні, ніж корисні. Об’єднань було п’ять — у всіх випадках необхідність пояснювалася трьома факторами: протиріччями в управлінні суб’єктами; упевненістю центру в занадто великій кількості суб’єктів і припущенням, що більш сильні соціально-економічні території мали стати «локомотивами» розвитку округів.

Жодному з цих критеріїв злиття Читинської області з Агінським Бурятським АО не відповідало — область була депресивним регіоном, а округ на момент об’єднання робив успіхи в розвитку, завдяки офшорному статусу.

Економічного ефекту об’єднання експерти не знайшли. Регіонам на момент об’єднання обіцялися додаткові бюджетні трансферти як «пряник». Об’єднавшись, округи втратили ще й інтерес до себе з боку бізнесу — компанії реєструвалися в малонаселених автономних округах для мінімізації відрахувань. Соціальні вигоди також неочевидні: скоротилися бар’єри для переміщення робочої сили, але успіхів у боротьбі з бідністю немає. Крім того, об’єднання бурятських округів з Читою й Іркутськом призвело до етнічного протистояння — проти активно висловилися бурятські національні об’єднання і буддійські лами.

За підсумками аналізу ІНСОР доходить до невтішних висновків: економічний, соціальний і адміністративний ефект від усіх виконаних злиттів «нульовий».

А тепер стислі підсумки в цифрах і фактах. За 10 років з Агінського округу мігрувало:

— в Республіку Бурятію 17,1% від населення 2007 року,

— Іркутську область — 10,2%,

— Краснодарський край — 6,9%,

— Новосибірську область — 5,6%,

— Хабаровський край — 4,5%,

— Санкт-Петербург — 4,3%

— Москву — 3,2%

Всього округ втратив через міграцію більше половини працездатного населення. Частина жителів округу працює сьогодні в Південній Кореї і Примор’ї. Такі сумні підсумки.

Доръям асьнымӧс

Корреспондент

Напишіть відгук